1. Словник української мови у 20 томах

кишечник

КИШЕ́ЧНИК, а, ч., анат.

Те саме, що кишківни́к.

Старіння й передчасна смерть настають унаслідок хронічної інтоксикації людей сапрофітними бактеріями кишечника (з наук. літ.);

Уміст кишечника повільно просувається за допомогою перистальтики (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кишечник — кише́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кишечник — -у, ч. Частина травного тракту людини або тварини, що починається після шлунка й закінчується товстою кишкою; кишки (у 2 знач.), сукупність кишок (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кишечник — КИШЕ́ЧНИК, а, ч. Частина травного тракту людини або тварини, що починається після шлунка й закінчується товстою кишкою; кишки (у 2 знач.), сукупність кишок (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах