кльошник
кльо́шник
іменник чоловічого роду, істота
зневажл.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кльошник — -а, ч., зневажл. Матрос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кльошник — КЛЬО́ШНИК, а, ч., розм. Матрос. На катер посадовили кількох кльошників з миколаївського псевдоматроського загону (Ю. Яновський); Усі хлопці в морському училищі хочуть стати капітаном великого судна, хоча більшість із них на все життя залишається кльошниками (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- кльошник — КЛЬО́ШНИК, а, ч., зневажл. Матрос. Словник української мови в 11 томах