клювання

клюва́ння

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клювання — -я, с. Дія за знач. клювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. клювання — КЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. клюва́ти 1–4. Клювання є природним інстинктом птахів (з навч. літ.); У птахів клювання є своєрідним природним відбором, коли самці борються за самицю (із журн. Словник української мови у 20 томах
  3. клювання — КЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. клюва́ти. Він поклав вудлище на землю, втративши, видно, надію на клювання (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 10). Словник української мови в 11 томах