клювання
КЛЮВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. клюва́ти 1–4.
Клювання є природним інстинктом птахів (з навч. літ.);
У птахів клювання є своєрідним природним відбором, коли самці борються за самицю (із журн.);
Постійні докори та клювання дитини в школі чи вдома можуть стати причиною стресу чи депресії (з газ.);
Він поклав вудлище на землю, втративши, видно, надію на клювання (В. Гжицький);
Прив'язанi до рам вудлиська вистромленi далеко вперед i погойдуються, наче вже почалося клювання великої риби (В. Яворівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клювання — клюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- клювання — -я, с. Дія за знач. клювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клювання — КЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. клюва́ти. Він поклав вудлище на землю, втративши, видно, надію на клювання (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 10). Словник української мови в 11 томах