клювання

клюва́ння

-я, с.

Дія за знач. клювати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клювання — клюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. клювання — КЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. клюва́ти 1–4. Клювання є природним інстинктом птахів (з навч. літ.); У птахів клювання є своєрідним природним відбором, коли самці борються за самицю (із журн. Словник української мови у 20 томах
  3. клювання — КЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. клюва́ти. Він поклав вудлище на землю, втративши, видно, надію на клювання (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 10). Словник української мови в 11 томах