1. Словник української мови в 11 томах

клювання

КЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. клюва́ти.

Він поклав вудлище на землю, втративши, видно, надію на клювання (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клювання — клюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. клювання — -я, с. Дія за знач. клювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клювання — КЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. клюва́ти 1–4. Клювання є природним інстинктом птахів (з навч. літ.); У птахів клювання є своєрідним природним відбором, коли самці борються за самицю (із журн. Словник української мови у 20 томах