1. Орфографічний словник української мови

лисина

ли́сина

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лисина — див. галявина; проталина Словник синонімів Вусика
  2. лисина — -и, ж. 1》 Місце на голові, де випало і не росте волосся. 2》 перен. Ділянка землі, позбавлена рослинності. || Ділянка чого-небудь, яка своїм виглядом відрізняється від навколишніх ділянок (гола, світла і т. ін.). 3》 Біла пляма на лобі деяких тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лисина — ЛИ́СИНА, и, ж. 1. Місце на голові, де випало й не росте волосся. І зроблять собі ради тебе жалобную лисину, і себе опережуть веретами, і плакатимуть за тобою в гіркоті душі гірким голосінням... (Біблія. Пер. І. Огієнка); На голові блищала лисина (А. Словник української мови у 20 томах
  4. лисина — ЛИ́СИНА (місце на голові, де випало і не росте волосся; ділянка землі, позбавлена рослинності), ПЛІШИ́НА, ПРОЛИ́СИНА, ПЛІШ рідко. Особливо старанно маскував секретар свою жовтувату лисину, майстерно прикриваючи її ріденьким рудуватим волоссям (Ю. Словник синонімів української мови
  5. лисина — Ли́сина, -ни; -сини, -син Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. лисина — ЛИ́СИНА, и, ж. 1. Місце на голові, де випало і не росте волосся. На голові блищала лисина (Тесл., Вибр., 1936, 99); Волосся він зачісував з потилиці на лоб, щоб якось замаскувати лисину (Руд., Вітер.., 1958, 176). Словник української мови в 11 томах