перш

Значення в інших словниках

1. перш — I присл. Те саме, що перше 1). Перш [,] ніж (як) у знач. спол. — уживається в підрядному реченні, вказуючи на дію, що відбулася або має бути виконана після іншої дії, названої в головному реченні. Перш за все — перед усім іншим, насамперед. II -а... Великий тлумачний словник сучасної мови
2. перш — Перш, пе́рше, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. перш — ПЕРШ¹, присл. Те саме, що пе́рше 1. – Дівчинонька мила Перш мене любила (П. Чубинський); Так і я – тепер пишу: Папір тілько, чорнила трачу... А перш! Єй-богу, не брешу! Згадаю що чи що набачу, То так утну, що аж запла́чу (Т. Словник української мови у 20 томах
4. перш — (франц. perche – жердина) дерев’яна або металева довга жердина, яку застосовують в акробатичних вправах. Словник іншомовних слів Мельничука
5. перш — НАСА́МПЕРЕД (у першу чергу, перш за все, перед кимось або чимось іншим), ПЕРЕДУСІ́М, ПЕРЕДОВСІ́М, СПОЧА́ТКУ, СПЕ́РШУ (СПЕРШ), ПЕ́РШЕ (ПЕРШ) рідше, ПОПЕ́РЕДУ (ПОПЕРЕ́Д), РАНІ́ШЕ (РАНІ́Ш), НАЙПЕ́РШЕ (НАЙПЕ́РШ) підсил., ЩОНАЙПЕ́РШЕ підсил. Словник синонімів української мови
6. перш — ПЕРШ¹, присл. Те саме, що пе́рше 1. — Дівчинонька мила Перш мене любила (Чуб., V, 1874, 168); Так і я — тепер пишу: Папір тілько, чорнила трачу… А перш! Єй-богу, не брешу! Згадаю що чи що набачу, То так утну, що аж запла́чу (Шевч. Словник української мови в 11 томах
7. перш — Перш, перше нар. 1) Прежде, ранѣе. Дівчинонька мила перш мене любила. Чуб. V. 168. Вона теє перше його зачувала. Макс. Ой чом тепер не так, як перше було. Чуб. III. 417. 2) Сначала, сперва, прежде. Словник української мови Грінченка