перш

ПЕРШ¹, присл. Те саме, що пе́рше 1.

— Дівчинонька мила Перш мене любила (Чуб., V, 1874, 168);

Так і я — тепер пишу: Папір тілько, чорнила трачу… А перш! Єй-богу, не брешу! Згадаю що чи що набачу, То так утну, що аж запла́чу (Шевч., II, 1963, 77);

— Закличем її [відьму], мов добрі, до себе в гості. Перш почастуєм, а далі надаєм тусанів (Кв.-Осн., II, 1956, 222);

Так заморочили бідну Настю, що вона.. й каже: — Хто перш пришле старостів, за того й піду (Коцюб., І, 1955, 25);

Перш усіх гостей наш батько побравсь додому (Вовчок, І, 1955, 207).

Перш [,] ніж (як), у знач. спол. — уживається в підрядному реченні, вказуючи на дію, що відбулася або має бути виконана після іншої дії, названої в головному реченні.

Генеральша, перш ніж сама приїхала, заздалегідь понасилала з батьківщини прикажчиків (Мирний, II, 1954, 95);

Здавши документи в штаб, Черниш, перш ніж іти в батальйон, з’явився, за офіцерським звичаєм, відрекомендуватись командирові полку (Гончар, III, 1959, 18);

Перш як дати [«Кобзар»], одкрив [Дорошенко] на останній сторінці, де «зміст», і, переглядаючи, став повчати хлопця, що саме йому слід читати (Головко, II, 1957, 274);

Перш за все; Перш усього́ — перед усім іншим, у першу чергу; насамперед.

[Бичок:] Правду кажуть: що кого бог захоче покарати, то перш усього памороки одіб’є!.. (Кроп., І, 1958, 488);

Треба було перш за все заткнути пельку ворожим кулеметам (Голов., Тополя.., 1965, 327).

ПЕРШ², а, ч. Довга дерев’яна або металева жердина, яку використовують в цирку під час виконання акробатичних номерів.

Оплесками нагороджують глядачі.. еквілібристів на першах (Веч. Київ, 2.XI 1967, 3).