повинність

Значення в інших словниках

1. повинність — див. ОБОВ'ЯЗОК; П. посада. Словник синонімів Караванського
2. повинність — [повин':іс'т'] -н:ос'т'і, ор. -н':іс'т'у Орфоепічний словник української мови
3. повинність — -ності, ж. 1》 іст.Обов'язок селян безплатно виконувати примусові роботи на поміщиків та органи державного управління. 2》 Обов'язок, що його повинні виконувати всі громадяни для задоволення державних або місцевих громадських потреб. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повинність — Пови́нність, -ности, -ності, -ністю; -ності, -стей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. повинність — ПОВИ́ННІСТЬ, ності, ж. 1. іст. Обов'язок селян безплатно виконувати примусові роботи на поміщиків і органи державного управління. 2. Обов'язок, який повинні виконувати всі громадяни для задоволення державних або місцевих громадських потреб. Словник української мови у 20 томах
6. повинність — ОБОВ'ЯЗОК (те, що треба беззастережно виконувати відповідно до вимог суспільства або з власного сумління), ПОВИ́ННІСТЬ розм., ПРИНУ́КА розм., ДОВГ розм., ВІДБУ́ЧА заст. Словник синонімів української мови
7. повинність — ПОВИ́ННІСТЬ, ності, ж. 1. іст. Обов’язок селян безплатно виконувати примусові роботи на поміщиків і органи державного управління. Відомо, що податі й повинності з російського селянина зберегли на собі величезні сліди середньовіччя (Ленін, 17, 1971, 91). Словник української мови в 11 томах
8. повинність — Повинність, -ности ж. 1) Долгъ, обязанность. Левиц. Пов. 333. Забудь отця, забудь і матку, лети повинность ісправлять. Котл. Ен. V. 43. 2) Повинность. Люде панів не слухають, повинности не відбувають... Сами пани бідні свині заганяють. Грин. III. 565. Словник української мови Грінченка