1. Орфографічний словник української мови

правовірний

правові́рний 1

прикметник

який суворо дотримується догматів певної віри, релігії

правові́рний 2

іменник чоловічого роду, істота

той, хто сповідує іслам; мусульманин

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правовірний — -а, -е. 1》 Який суворо дотримується догматів певної віри, релігії. || перен. Який суворо дотримується якого-небудь учення, системи поглядів, напряму в мистецтві і т. ін. || у знач. ім. правовірний, -ного... Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. правовірний — Правдовірий Словник чужослів Павло Штепа
  3. правовірний — ПРАВОВІ́РНИЙ, а, е. 1. Який суворо дотримується догматів певної віри, релігії. Федір Стринський вважав себе священиком справедливим, правовірним (С. Скляренко); // перен. Словник української мови у 20 томах
  4. правовірний — ПОСЛІДО́ВНИЙ (про людину — який завжди діє відповідно до своїх життєвих принципів, втілює в життя певний світогляд тощо), НЕУХИ́ЛЬНИЙ, НЕПОХИ́ТНИЙ, ПРАВОВІ́РНИЙ ірон., ОРТОДОКСА́ЛЬНИЙ книжн., КОНСЕКВЕ́НТНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  5. правовірний — ПРАВОВІ́РНИЙ, а, е. 1. Який суворо дотримується догматів певної віри, релігії. Федір Стринський вважав себе священиком справедливим, правовірним (Скл., Карпати, II, 1954, 286); // перен. Словник української мови в 11 томах
  6. правовірний — Правовірний, -а, -е Правовѣрный. Правовірні християне. ЕЗ. V. 74. Правовірні наші мусульмане. К. МБ. X. 19. Словник української мови Грінченка