правовірний
ПРАВОВІ́РНИЙ, а, е.
1. Який суворо дотримується догматів певної віри, релігії.
Федір Стринський вважав себе священиком справедливим, правовірним (С. Скляренко);
// перен. Який суворо дотримується якого-небудь учення, системи поглядів, напряму в мистецтві і т. ін.
В художньому відділі журналу [“Музагет”] .. основний тон все ж задавали “правовірні” естети і символісти (з наук. літ.);
З Західного фронту надходять каламутні відомості. А Гільдхен вирішила раптом вдавати з себе правовірну нацистку (П. Загребельний);
// у знач. ім. правові́рний, ного, ч. Людина, яка суворо дотримується догматів певної віри, релігії.
Те свято .. не оминало жодного кутка, де проживали правовірні (О. Кобилянська);
[Богомолка:] Це гілка не проста! Вона дає тверду віру тим правовірним, хто її [гілки] не має... (І. Нечуй-Левицький).
2. Який сповідує іслам (у мові самих мусульман і в творах про їхнє життя).
Татари споживали конину й баранину. Як правовірні магометани, вони ніколи не вживали свинини (П. Панч);
У кущах, на околиці татарського хутора, стояла малопомітна баня, в якій правовірні мусульмани робили всякі свої обмивання (В. Кучер);
// у знач. ім. правові́рний, ного, ч. Той, хто сповідує іслам.
На поклик муедзина правовірний починає молитву (Леся Українка);
Муедзин востаннє проскрипів з мінарету “ла алла”, і правовірні спочивають (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- правовірний — правові́рний 1 прикметник який суворо дотримується догматів певної віри, релігії правові́рний 2 іменник чоловічого роду, істота той, хто сповідує іслам; мусульманин Орфографічний словник української мови
- правовірний — -а, -е. 1》 Який суворо дотримується догматів певної віри, релігії. || перен. Який суворо дотримується якого-небудь учення, системи поглядів, напряму в мистецтві і т. ін. || у знач. ім. правовірний, -ного... Великий тлумачний словник сучасної мови
- правовірний — Правдовірий Словник чужослів Павло Штепа
- правовірний — ПОСЛІДО́ВНИЙ (про людину — який завжди діє відповідно до своїх життєвих принципів, втілює в життя певний світогляд тощо), НЕУХИ́ЛЬНИЙ, НЕПОХИ́ТНИЙ, ПРАВОВІ́РНИЙ ірон., ОРТОДОКСА́ЛЬНИЙ книжн., КОНСЕКВЕ́НТНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- правовірний — ПРАВОВІ́РНИЙ, а, е. 1. Який суворо дотримується догматів певної віри, релігії. Федір Стринський вважав себе священиком справедливим, правовірним (Скл., Карпати, II, 1954, 286); // перен. Словник української мови в 11 томах
- правовірний — Правовірний, -а, -е Правовѣрный. Правовірні християне. ЕЗ. V. 74. Правовірні наші мусульмане. К. МБ. X. 19. Словник української мови Грінченка