1. Великий тлумачний словник сучасної мови

правовірний

правові́рний

-а, -е.

1》 Який суворо дотримується догматів певної віри, релігії.

|| перен. Який суворо дотримується якого-небудь учення, системи поглядів, напряму в мистецтві і т. ін.

|| у знач. ім. правовірний, -ного, ч. Людина, яка суворо дотримується догматів певної віри, релігії.

2》 Який сповідує іслам (у мові самих мусульман і в творах про їхнє життя).

|| у знач. ім. правовірний, -ного, ч. Той, хто сповідує іслам.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правовірний — правові́рний 1 прикметник який суворо дотримується догматів певної віри, релігії правові́рний 2 іменник чоловічого роду, істота той, хто сповідує іслам; мусульманин Орфографічний словник української мови
  2. правовірний — Правдовірий Словник чужослів Павло Штепа
  3. правовірний — ПРАВОВІ́РНИЙ, а, е. 1. Який суворо дотримується догматів певної віри, релігії. Федір Стринський вважав себе священиком справедливим, правовірним (С. Скляренко); // перен. Словник української мови у 20 томах
  4. правовірний — ПОСЛІДО́ВНИЙ (про людину — який завжди діє відповідно до своїх життєвих принципів, втілює в життя певний світогляд тощо), НЕУХИ́ЛЬНИЙ, НЕПОХИ́ТНИЙ, ПРАВОВІ́РНИЙ ірон., ОРТОДОКСА́ЛЬНИЙ книжн., КОНСЕКВЕ́НТНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  5. правовірний — ПРАВОВІ́РНИЙ, а, е. 1. Який суворо дотримується догматів певної віри, релігії. Федір Стринський вважав себе священиком справедливим, правовірним (Скл., Карпати, II, 1954, 286); // перен. Словник української мови в 11 томах
  6. правовірний — Правовірний, -а, -е Правовѣрный. Правовірні християне. ЕЗ. V. 74. Правовірні наші мусульмане. К. МБ. X. 19. Словник української мови Грінченка