прибитий

Значення в інших словниках

1. прибитий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до прибити 1-6). || прибито, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., розм.Який виражає пригніченість. Прибитий вигляд. || Ледве чутний, слабкий (про голос). || Пригнічений, принижений (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
2. прибитий — ПРИБИ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до приби́ти 1–6. Воно [вікно] було прибите знадвору гвіздками (Б. Грінченко); [Неофіт-раб:] Може, давно б полинули [терпеливість і покора] з землі на безвість... Словник української мови у 20 томах
3. прибитий — А, -е. 1. Похмурий, сумний, стурбований чимось. 2. Потайливий, сором'язливий, не схильний до спілкування. 3. Ди-вакуватий, несповна розуму. Словник сучасного українського сленгу
4. прибитий — приби́тий (ще) на цвіту́. Розумово обмежений, психічно нездоровий; дурнуватий, недоумкуватий. Се був чоловік прибитий ще на цвіту, плохий, похилий (Марко Вовчок); // несхв. Такий, що робить невиправдані вчинки. — Ви на неї не зважайте. Фразеологічний словник української мови
5. прибитий — ПРИГНІ́ЧЕНИЙ (про людину, охоплену гнітючими почуттями, її обличчя, очі тощо), ПРИДА́ВЛЕНИЙ, ПРИГНО́БЛЕНИЙ, ПОНИКЛИЙ, ПРИБИ́ТИЙ, ПРИГОЛО́МШЕНИЙ, ПОБИ́ТИЙ підсил., УБИ́ТИЙ (ВБИ́ТИЙ) підсил., РОЗТО́ПТАНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
6. прибитий — Приби́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. прибитий — ПРИБИ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до приби́ти 1-6. Воно [вікно] було прибите знадвору гвіздками (Гр., II, 1963, 291); [Неофіт-раб:] Може, давно б полинули [терпеливість і покора] з землі на безвість... Словник української мови в 11 томах