прибитий
ПРИБИ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до приби́ти 1-6.
Воно [вікно] було прибите знадвору гвіздками (Гр., II, 1963, 291);
[Неофіт-раб:] Може, давно б полинули [терпеливість і покора] з землі на безвість, якби мара прибитих на хрестах кривавих розбишак нас не лякала погрозою даремного сконання (Л. Укр., II, 1951, 239);
Прибиті дощем і притоптані війною борозни майже зовсім уляглися (Голов., Тополя.., 1965, 10);
Яхта стала під мостом, прибита хвилею до однієї з підпор (Дмит., Наречена, 1959, 195);
Ще говорив щось Когут, та Марко вже не слухав. Прибитий горем, мовчав (Цюпа, Назустріч.., 1958, 425);
Загинув [чоловік] у лісі, прибитий падаючим деревом (Гжицький, Опришки, 1952, 165);
Прибитий ранніми приморозками, пасльон визирає з-поміж сизуватої лободи (Руд., Остання шабля, 1959, 196);
*Образно. В очах старого Канушевича застряла усмішка. Він розгладив свої довгі, інеєм прибиті вуси (Коцюба, Нові береги, 1959, 358);
*У порівн. Одна постать Якова чорніла в кутку коло стіни, мов прибита гвіздком до неї (Мирний, І, 1954, 204);
// приби́то, безос. присудк. сл.
Поруч прохідної будки прибито широкий диктовий щит для об’яв (Шовк., Інженери, 1956, 167);
До ганку на щастя підкову прибито (Воронько, Тепло.., 1959, 118);
*Образно. Морозом лиходійним Моє життя прибито на цвіту (Вороний, Вибр., 1959, 98).
Мішко́м з-за ро́гу приби́то; Як (мов, немо́в і т. ін.) мішко́м [із-за ро́гу] приби́тий див. мішо́к;
Як (мов, немо́в і т. ін.) гро́мом приби́тий — вражений, приголомшений чим-небудь.
— Дякую тобі за пиво, а до роботи в понеділок не маєш чого приходити, я вже приняв [прийняв] другого. Нещасливий муляр став мов громом прибитий на ті слова (Фр., І, 1955, 230);
Пріська, що досі стояла коло печі, наче громом прибита, при тім слові Грицьковім уся затіпалася (Мирний, III, 1954, 125);
Батько ходив, наче прибитий громом (Донч., VI, 1957, 136).
2. у знач. прикм., розм. Який виражає пригніченість.
Прибитий вигляд;
// Ледве чутний, слабкий (про голос).
Він ніколи не вгнівався, не підніс голосу, а все якось так покірно, таким приниженим та прибитим голосом відповідав (Фр., III, 1950, 202);
Матвій прибитим голосом розказував: — Як тільки одужаю, то поїду, поїду до рідних, до своїх… (Ірчан, II, 1958, 302);
// Пригнічений, принижений (про людину).
Народ [Тухольщини] нужденний, прибитий, понурий, супроти чужих несмілий і недотепний (Фр., VI, 1951, 7).
Значення в інших словниках
- прибитий — приби́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- прибитий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до прибити 1-6). || прибито, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., розм.Який виражає пригніченість. Прибитий вигляд. || Ледве чутний, слабкий (про голос). || Пригнічений, принижений (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
- прибитий — ПРИБИ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до приби́ти 1–6. Воно [вікно] було прибите знадвору гвіздками (Б. Грінченко); [Неофіт-раб:] Може, давно б полинули [терпеливість і покора] з землі на безвість... Словник української мови у 20 томах
- прибитий — А, -е. 1. Похмурий, сумний, стурбований чимось. 2. Потайливий, сором'язливий, не схильний до спілкування. 3. Ди-вакуватий, несповна розуму. Словник сучасного українського сленгу
- прибитий — приби́тий (ще) на цвіту́. Розумово обмежений, психічно нездоровий; дурнуватий, недоумкуватий. Се був чоловік прибитий ще на цвіту, плохий, похилий (Марко Вовчок); // несхв. Такий, що робить невиправдані вчинки. — Ви на неї не зважайте. Фразеологічний словник української мови
- прибитий — ПРИГНІ́ЧЕНИЙ (про людину, охоплену гнітючими почуттями, її обличчя, очі тощо), ПРИДА́ВЛЕНИЙ, ПРИГНО́БЛЕНИЙ, ПОНИКЛИЙ, ПРИБИ́ТИЙ, ПРИГОЛО́МШЕНИЙ, ПОБИ́ТИЙ підсил., УБИ́ТИЙ (ВБИ́ТИЙ) підсил., РОЗТО́ПТАНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- прибитий — Приби́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)