1. Словник синонімів української мови

прибитий

ПРИГНІ́ЧЕНИЙ (про людину, охоплену гнітючими почуттями, її обличчя, очі тощо), ПРИДА́ВЛЕНИЙ, ПРИГНО́БЛЕНИЙ, ПОНИКЛИЙ, ПРИБИ́ТИЙ, ПРИГОЛО́МШЕНИЙ, ПОБИ́ТИЙ підсил., УБИ́ТИЙ (ВБИ́ТИЙ) підсил., РОЗТО́ПТАНИЙ підсил. Лукія вийшла з їдальні пригнічена, з розпачем у серці (О. Донченко); — У вас дещо пригнічений вигляд, гауптмане, — з прихильною усмішкою на блідих устах промовив .. генерал (Ю. Бедзик); Кождий чувся якось немов придавлений (І. Франко); Вона лежала так тихо, пригноблена, розтоптана, і розуміла лиш одно, що вона одинока (М. Коцюбинський); Стояли над трупом пониклі й приголомшені (А. Головко); — Таки-єм добрий-добрий, як молоко, — говорив Гриць, входячи до хати, але його прибитий вигляд не показував зовсім молочного настрою (Лесь Мартович); Стомився я.. без сил, на півдороги, Украй побитий думами, стою (П. Грабовський); О Господи! Дай мені хоч глянуть На народ отой убитий, На тую Украйну! (Т. Шевченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прибитий — приби́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. прибитий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до прибити 1-6). || прибито, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., розм.Який виражає пригніченість. Прибитий вигляд. || Ледве чутний, слабкий (про голос). || Пригнічений, принижений (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прибитий — ПРИБИ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до приби́ти 1–6. Воно [вікно] було прибите знадвору гвіздками (Б. Грінченко); [Неофіт-раб:] Може, давно б полинули [терпеливість і покора] з землі на безвість... Словник української мови у 20 томах
  4. прибитий — А, -е. 1. Похмурий, сумний, стурбований чимось. 2. Потайливий, сором'язливий, не схильний до спілкування. 3. Ди-вакуватий, несповна розуму. Словник сучасного українського сленгу
  5. прибитий — приби́тий (ще) на цвіту́. Розумово обмежений, психічно нездоровий; дурнуватий, недоумкуватий. Се був чоловік прибитий ще на цвіту, плохий, похилий (Марко Вовчок); // несхв. Такий, що робить невиправдані вчинки. — Ви на неї не зважайте. Фразеологічний словник української мови
  6. прибитий — Приби́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. прибитий — ПРИБИ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до приби́ти 1-6. Воно [вікно] було прибите знадвору гвіздками (Гр., II, 1963, 291); [Неофіт-раб:] Може, давно б полинули [терпеливість і покора] з землі на безвість... Словник української мови в 11 томах