1. Орфографічний словник української мови

прикажчик

прика́жчик

іменник чоловічого роду, істота

найманий службовець у поміщика; продавець у крамниці — арх.

іст.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикажчик — -а, ч. 1》 іст. У царській Росії – найманий службовець у поміщика, що наглядав за якою-небудь ділянкою його господарства, виконував різні господарські доручення або керував господарством. 2》 іст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. прикажчик — Продавець, (вона) продавчиня Словник чужослів Павло Штепа
  3. прикажчик — ПРИКА́ЖЧИК, а, ч. 1. іст. У царській Росії – найманий службовець у поміщика, що наглядав за якою-небудь ділянкою його господарства, виконував різні господарські доручення або керував господарством. Словник української мови у 20 томах
  4. прикажчик — ПРИКА́ЖЧИК заст. (найманий службовець у поміщика), ОСАВУ́ЛА (ОСАВУ́Л рідко) заст. — Вірите, сам я дивуюся, за що мене панич так виділяє з-поміж інших прикажчиків (О. Гончар); — Сину, не зачіпай лиш ти осавули, не дражни пана! — благала мати Миколу (І. Словник синонімів української мови
  5. прикажчик — ПРИКА́ЖЧИК, а, ч. 1. іст. У царській Росії — найманий службовець у поміщика, що наглядав за якою-небудь ділянкою його господарства, виконував різні господарські доручення або керував господарством. Словник української мови в 11 томах