прикажчик
ПРИКА́ЖЧИК заст. (найманий службовець у поміщика), ОСАВУ́ЛА (ОСАВУ́Л рідко) заст. — Вірите, сам я дивуюся, за що мене панич так виділяє з-поміж інших прикажчиків (О. Гончар); — Сину, не зачіпай лиш ти осавули, не дражни пана! — благала мати Миколу (І. Нечуй-Левицький).
ПРОДАВЕ́ЦЬ (працівник торгового підприємства, який відпускає товар покупцеві), КРАМНИ́К заст., ПРИКА́ЖЧИК заст., МАГАЗИНЕ́Р заст. Працювала (Марійка) в їхньому промтоварному магазині продавцем (Є. Гуцало); Не встиг крамник відімкнути двері, як крамницю заповнили чоловіки, молодиці, дівчата (І. Кириленко); В поодиноких крамницях позіхають від нудоти й лупають очима на невідомого перехожого прикажчики або сам хазяїн-купець (З. Тулуб); Промовивши щось невиразне, либонь, що не візьме, він хутко вийшов з магазину. Магазинер провів його іронічним поглядом (Леся Українка). — Пор. торгіве́ць.
Значення в інших словниках
- прикажчик — прика́жчик іменник чоловічого роду, істота найманий службовець у поміщика; продавець у крамниці — арх. іст. Орфографічний словник української мови
- прикажчик — -а, ч. 1》 іст. У царській Росії – найманий службовець у поміщика, що наглядав за якою-небудь ділянкою його господарства, виконував різні господарські доручення або керував господарством. 2》 іст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прикажчик — Продавець, (вона) продавчиня Словник чужослів Павло Штепа
- прикажчик — ПРИКА́ЖЧИК, а, ч. 1. іст. У царській Росії – найманий службовець у поміщика, що наглядав за якою-небудь ділянкою його господарства, виконував різні господарські доручення або керував господарством. Словник української мови у 20 томах
- прикажчик — ПРИКА́ЖЧИК, а, ч. 1. іст. У царській Росії — найманий службовець у поміщика, що наглядав за якою-небудь ділянкою його господарства, виконував різні господарські доручення або керував господарством. Словник української мови в 11 томах