причиняти

Значення в інших словниках

1. причиняти — I -яю, -яєш, недок., причинити, -чиню, -чиниш, док., перех. Зачиняти, перев. нещільно, не повністю (двері, вікно, кватирку і т. ін.). || кого, рідко. Зачиняти де-небудь, не випускаючи назовні. II -яю, -яєш, недок., причинити, -чиню, -чиниш, док., перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. причиняти — 1. спричинювати, спричинити, поспричинювати, упричинювати, упричинити, див. приключати 2. це двері Словник чужослів Павло Штепа
3. причиняти — ПРИЧИНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ПРИЧИНИ́ТИ, чиню́, чи́ниш, док., що. Зачиняти, перев. нещільно, не повністю (двері, вікно, кватирку і т. ін.). Карав [хазяїн] наймита свого або за те, що погано мазав чоботи, або за те, що двері недобре причиня... Словник української мови у 20 томах
4. причиняти — ЗАЧИНЯ́ТИ (двері, вікно і т. ін.), ЗАКРИВА́ТИ, ПРИКРИВА́ТИ, ПРИЧИНЯ́ТИ, ПРИТУЛЯ́ТИ (перев. нещільно, неповністю); ПРИХИЛЯ́ТИ (тихо, плавно); ЗАХЛО́ПУВАТИ (різко, швидко, зі стуком). — Док. Словник синонімів української мови
5. причиняти — Причиня́ти, -ня́ю, -ня́єш; причини́ти, -чиню́, -чи́ниш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. причиняти — ПРИЧИНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ПРИЧИНИ́ТИ, чиню́, чи́ниш, док., перех. Зачиняти, перев. нещільно, не повністю (двері, вікно, кватирку і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
7. причиняти — Причиня́ти, -ня́ю, -єш сов. в. причини́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Притворять, притворить. Скриплять мої ворітечка, ніхто не причинить. Мет. 62. 2) Прибавлять, прибавить. Грин. III. 524. Я нічого не причиняю, кажу то, що він казав. Камен. Словник української мови Грінченка