1. Орфографічний словник української мови

промовчувати

промо́вчувати

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. промовчувати — див. мовчати Словник синонімів Вусика
  2. промовчувати — -ую, -уєш, недок., промовчати, -чу, -чиш, док. 1》 перех. і неперех.Утримуватися від висловлювання чого-небудь уголос або на письмі. || Не відповідати на поставлене запитання. 2》 перех. і про кого – що. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. промовчувати — ПРОМО́ВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док. 1. що і без прям. дод. Утримуватися від висловлювання чого-небудь уголос або на письмі. Словник української мови у 20 томах
  4. промовчувати — ПРИХО́ВУВАТИ що (не виявляти, не показувати, тримати в таємниці), ХОВА́ТИ, ХОВА́ТИСЯ з чим, ПРИХО́ВУВАТИСЯ з чим, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, ТАЇ́ТИСЯ з чим, УТА́ЮВАТИ (ВТА́ЮВАТИ), ПРИТА́ЮВАТИ рідше, УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ), ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ... Словник синонімів української мови
  5. промовчувати — ПРОМО́ВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док. 1. перех. і неперех. Утримуватися від висловлювання чого-небудь уголос або на письмі. Словник української мови в 11 томах