1. Великий тлумачний словник сучасної мови

промовчувати

промо́вчувати

-ую, -уєш, недок., промовчати, -чу, -чиш, док.

1》 перех. і неперех.Утримуватися від висловлювання чого-небудь уголос або на письмі.

|| Не відповідати на поставлене запитання.

2》 перех. і про кого – що. З певною метою приховувати, обминати мовчанкою що-небудь, не розповідати, не згадувати про когось, щось; замовчувати.

3》 неперех. Не заперечувати, не суперечити, не говорити наперекір кому-небудь.

4》 тільки док., неперех. Мовчати якийсь час.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. промовчувати — промо́вчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. промовчувати — див. мовчати Словник синонімів Вусика
  3. промовчувати — ПРОМО́ВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док. 1. що і без прям. дод. Утримуватися від висловлювання чого-небудь уголос або на письмі. Словник української мови у 20 томах
  4. промовчувати — ПРИХО́ВУВАТИ що (не виявляти, не показувати, тримати в таємниці), ХОВА́ТИ, ХОВА́ТИСЯ з чим, ПРИХО́ВУВАТИСЯ з чим, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, ТАЇ́ТИСЯ з чим, УТА́ЮВАТИ (ВТА́ЮВАТИ), ПРИТА́ЮВАТИ рідше, УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ), ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ... Словник синонімів української мови
  5. промовчувати — ПРОМО́ВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док. 1. перех. і неперех. Утримуватися від висловлювання чого-небудь уголос або на письмі. Словник української мови в 11 томах