самогонник

самого́нник

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самогонник — -а, ч., розм. Той, хто займається виготовленням самогону. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. самогонник — САМОГО́ННИК, а, ч., розм. Той, хто займається виготовленням самогону. Дніпропетровські самогонники ставлять всеукраїнські рекорди (з газ. Словник української мови у 20 томах
  3. самогонник — Самого́нник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. самогонник — САМОГО́ННИК, а, ч., розм. Той, хто займається виготовленням самогону. Словник української мови в 11 томах