1. Словник української мови у 20 томах

самогонник

САМОГО́ННИК, а, ч., розм.

Той, хто займається виготовленням самогону.

Дніпропетровські самогонники ставлять всеукраїнські рекорди (з газ.);

В суспільстві, і не тільки в посполитій “масі”, поширені пияцтво, втрата морально-етичних орієнтирів, різні марновірства, включно із захопленням гороскопами... Ну не здатні ж самогонники й пияки до суспільної самоорганізації, до творення інститутів громадянського суспільства, навіть у формах нашої примітизованої адаптації (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самогонник — самого́нник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. самогонник — -а, ч., розм. Той, хто займається виготовленням самогону. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самогонник — Самого́нник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. самогонник — САМОГО́ННИК, а, ч., розм. Той, хто займається виготовленням самогону. Словник української мови в 11 томах