1. Орфографічний словник української мови

сидячий

сидя́чий 1

дієприкметник

від: сиді́ти

сидя́чий 2

прикметник

пов'язаний з сидінням; малорухливий тощо

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сидячий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до сидіти 1). 2》 у знач. прикм. У якому перебувають під час сидіння (про позу, положення і т. ін.). 3》 у знач. прикм. Пов'язаний із тривалим чи постійним сидінням або з перебуванням на одному місці; малорухливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. сидячий — СИДЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до сиді́ти 1. Ще далі – хори, сидячі й стоячі. Кожне село дало свій хор (М. Коцюбинський); Коло горбка ковбчик [колода], а на ковбчику щось коряве в постаті сидячої людини (Г. Словник української мови у 20 томах
  3. сидячий — СИДЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до сиді́ти 1. Ще далі — хори, сидячі й стоячі. Кожне село дало свій хор (Коцюб., II, 1955, 239); Коло горбка ковбчик [колода], а на ковбчику щось коряве в постаті сидячої людини (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  4. сидячий — Сидячий, -а, -е Сидящій, сидячій. Побачили молодця сидячого. Єв. Мр. XVI. 5. Словник української мови Грінченка