1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сидячий

сидя́чий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до сидіти 1).

2》 у знач. прикм. У якому перебувають під час сидіння (про позу, положення і т. ін.).

3》 у знач. прикм. Пов'язаний із тривалим чи постійним сидінням або з перебуванням на одному місці; малорухливий.

4》 у знач. прикм., розм. Признач. для сидіння.

5》 у знач. прикм. Який має дуже короткий черешок, квітконіжку і т. ін. (про листя, квітку тощо).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сидячий — сидя́чий 1 дієприкметник від: сиді́ти сидя́чий 2 прикметник пов'язаний з сидінням; малорухливий тощо Орфографічний словник української мови
  2. сидячий — СИДЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до сиді́ти 1. Ще далі – хори, сидячі й стоячі. Кожне село дало свій хор (М. Коцюбинський); Коло горбка ковбчик [колода], а на ковбчику щось коряве в постаті сидячої людини (Г. Словник української мови у 20 томах
  3. сидячий — СИДЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до сиді́ти 1. Ще далі — хори, сидячі й стоячі. Кожне село дало свій хор (Коцюб., II, 1955, 239); Коло горбка ковбчик [колода], а на ковбчику щось коряве в постаті сидячої людини (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  4. сидячий — Сидячий, -а, -е Сидящій, сидячій. Побачили молодця сидячого. Єв. Мр. XVI. 5. Словник української мови Грінченка