сидячий
СИДЯ́ЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до сиді́ти 1.
Ще далі — хори, сидячі й стоячі. Кожне село дало свій хор (Коцюб., II, 1955, 239);
Коло горбка ковбчик [колода], а на ковбчику щось коряве в постаті сидячої людини (Хотк., II, 1966, 140);
Проблиск огню з печі кидався на зігнену його сидячу постать і ломився неясним світлом по кутах (Кобр., Вибр., 1954, 35);
Хоч він у цю хвилину і усвідомлював, що сидить на столі, але його охопив ще більший розпач, бо він своїми ногами дотикався колін сидячого поручника (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 301);
На мить я згадав наш із Карпом зарок не бити сидячої дичини (Досв., Вибр., 1959, 413).
2. у знач. прикм. У якому перебувають при сидінні (про позу, положення і т. ін.).
Технік.. прогуркотів стільцем по підлозі, ледве не впав, але знову прибрав більш-менш сидячого положення і вже куняє (Гончар, Тронка, 1963, 127).
3. у знач. прикм. Пов’язаний із тривалим чи постійним сидінням або з перебуванням на одному місці; малорухливий.
Її каліцтво і сидяче життя придали її характерові якусь надзвичайну рівність (Фр., III, 1950, 62);
Сидячий спосіб життя, відсутність фізичної праці, тісний одяг, несвоєчасне харчування порушують регулярний вихід жовчі в дванадцятипалу кишку (Наука.., 12, 1956, 23);
Більшість кишечнопорожнинних [тварин] веде сидячий спосіб життя (Зоол., 1957, 18).
4. у знач. прикм., розм. Признач. для сидіння.
Я хотів придбати собі сидяче місце в таку довгу дорогу (Томч., Готель.., 1960, 6).
5. у знач. прикм. Який має дуже короткий черешок, квітконіжку і т. ін. (про листя, квітку тощо).
Кошички [цикорію дикого] сидячі, сидять поодиноко або по 2 — З (Лікар. рослини.., 1958, 43).
Значення в інших словниках
- сидячий — сидя́чий 1 дієприкметник від: сиді́ти сидя́чий 2 прикметник пов'язаний з сидінням; малорухливий тощо Орфографічний словник української мови
- сидячий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до сидіти 1). 2》 у знач. прикм. У якому перебувають під час сидіння (про позу, положення і т. ін.). 3》 у знач. прикм. Пов'язаний із тривалим чи постійним сидінням або з перебуванням на одному місці; малорухливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сидячий — СИДЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до сиді́ти 1. Ще далі – хори, сидячі й стоячі. Кожне село дало свій хор (М. Коцюбинський); Коло горбка ковбчик [колода], а на ковбчику щось коряве в постаті сидячої людини (Г. Словник української мови у 20 томах
- сидячий — Сидячий, -а, -е Сидящій, сидячій. Побачили молодця сидячого. Єв. Мр. XVI. 5. Словник української мови Грінченка