та

Значення в інших словниках

1. та — 1. спол. єднальний, приєднувальний. Відповідаючи за значеннями сполучнику і, вживається для поєднання однорідних членів речення, приєднання речень тощо. Настав вечір, тихий, теплий та погожий (І. Літературне слововживання
2. та — ТА¹ див. той. ТА², спол. I. єднальний. Уживається для поєднання двох рівноправних синтаксичних одиниць; за знач.енням відповідає спол і 1. Поєднує однорідні члени речення. Поки хліб та вода, то ще не біда!... Словник української мови у 20 томах
3. та — та: ◊ та йо → йо Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. та — I див. той. II спол. 1. єднальний. Уживається для поєднання двох рівноправних синтаксичних одиниць; за значенням відповідає спол. "і". 1》 Поєднує однорідні члени речення. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. та — Та, сп.; та й (а не тай) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. та — ТА¹ див. той. ТА², спол. I. єднальний. Уживається для поєднання двох рівноправних синтаксичних одиниць; за значенням відповідає спол. і. 1. Поєднує однорідні члени речення. Поки хліб та вода, то ще не біда! (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
7. та — I. Та мѣст. женск. р. при муж. р. той. --------------- II. Та! зват. пад. отъ тато. Та! що ти робиш. Шейк. --------------- Та сз. 1) И, да. Батько та мати. Харьк. За степи та за могили, що на Україні, серце мліло. Шевч. Од моря та й до моря. К. Псал. 164. Словник української мови Грінченка