та
I. Та
мѣст. женск. р. при муж. р. той.
---------------
II. Та!
зват. пад. отъ тато. Та! що ти робиш. Шейк.
---------------
Та
сз.
1) И, да. Батько та мати. Харьк. За степи та за могили, що на Україні, серце мліло. Шевч. Од моря та й до моря. К. Псал. 164.
2) Но, да. Полетіла 6 я до тебе, та крилець не маю. Котл. Н. П. 340.
3) Да, вотъ. Вилізь на вербу та й подивись. Левиц. І. 208. Та була в мене жінка, та була в мене любка, та післала мене в ліс, щоб я єї дров привіз. н. п. та де! Да нѣтъ. Він добре співає? — Та де. та-'дже, та-же, та-же ж, та-ж. Сокращ. изъ та адже, та адже ж. Да вѣдь, да вѣдь же. Ой відай ти слабий, хорий, ти мій милий Сосновиченьку? — Та-'дже видиш, що не жарти! Гол. І. 82. Та-же ти знаєш, що я не маю нічого. Та-же я тобі казав, що будуть гості.
Значення в інших словниках
- та — та сполучник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- та — 1. спол. єднальний, приєднувальний. Відповідаючи за значеннями сполучнику і, вживається для поєднання однорідних членів речення, приєднання речень тощо. Настав вечір, тихий, теплий та погожий (І. Літературне слововживання
- та — ТА¹ див. той. ТА², спол. I. єднальний. Уживається для поєднання двох рівноправних синтаксичних одиниць; за знач.енням відповідає спол і 1. Поєднує однорідні члени речення. Поки хліб та вода, то ще не біда!... Словник української мови у 20 томах
- та — та: ◊ та йо → йо Лексикон львівський: поважно і на жарт
- та — I див. той. II спол. 1. єднальний. Уживається для поєднання двох рівноправних синтаксичних одиниць; за значенням відповідає спол. "і". 1》 Поєднує однорідні члени речення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- та — Та, сп.; та й (а не тай) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- та — ТА¹ див. той. ТА², спол. I. єднальний. Уживається для поєднання двох рівноправних синтаксичних одиниць; за значенням відповідає спол. і. 1. Поєднує однорідні члени речення. Поки хліб та вода, то ще не біда! (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах