умовчання
умо́вча́ння
іменник середнього роду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- умовчання — УМО́ВЧА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. умо́вчати. На виття переходить вмовчання (із журн.); Міністерством фінансів України проект закону погоджено за вмовчанням – без зауважень (з газ.); // Те, що лишилося навмисно недоговореним, неповідомленим; недомовка. Словник української мови у 20 томах
- умовчання — -я, с. 1》 Дія за знач. умовчати. || Те, що лишилося навмисно недоговореним, неповідомленим. 2》 літ. Стилістичний прийом, при якому висловлювана думка обривається з розрахунком на здогад читача про недоговорене. Великий тлумачний словник сучасної мови
- умовчання — НЕДОМО́ВКА перев. мн. (щось висловлене не до кінця або з натяком на те, що замовчується), НЕДОГОВО́РЕНІСТЬ, НЕДОМО́ВЛЕНІСТЬ, УМО́ВЧА́ННЯ. — Янкович! — закричав Гальчевський. — Ви мені набридли своїми натяками, недомовками, півтонами! (Є. Словник синонімів української мови
- умовчання — УМО́ВЧА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. умо́вчати; // Те, що лишилося навмисно недоговореним, неповідомленим. Створюючи правдиві картини минулого, автор «Виру» [Г. Словник української мови в 11 томах