1. Орфографічний словник української мови

упередження

упере́дження

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упередження — УПЕРЕ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Хибна думка, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, без ознайомлення, та пов'язане з нею відповідне ставлення. Словник української мови у 20 томах
  2. упередження — Упередження — це розумовання нерозумних. Упередження мають нерозумні люди. Приповідки або українсько-народня філософія
  3. упередження — -я, с. 1》 Хибна думка, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, без ознайомлення, та пов'язане з нею відповідне ставлення. 2》 Негативна, несправедлива думка, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, та пов'язане з нею відповідне ставлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. упередження — УПЕРЕ́ДЖЕННЯ (хибна думка про кого-, що-небудь без попереднього ознайомлення і відповідне ставлення), УПЕРЕ́ДЖЕНІСТЬ, ТЕНДЕНЦІ́ЙНІСТЬ, НЕОБ'ЄКТИ́ВНІСТЬ. Він боявся, що в серці баби Федори народиться підсвідоме упередження проти дівчини-приймачки (О. Словник синонімів української мови
  5. упередження — Упере́дження, -ння; -ре́дження, -ре́джень і -ре́дженнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. упередження — УПЕРЕ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Хибна думка, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, без ознайомлення, та пов’язане з нею відповідне ставлення. Словник української мови в 11 томах