1. Словник синонімів української мови

упередження

УПЕРЕ́ДЖЕННЯ (хибна думка про кого-, що-небудь без попереднього ознайомлення і відповідне ставлення), УПЕРЕ́ДЖЕНІСТЬ, ТЕНДЕНЦІ́ЙНІСТЬ, НЕОБ'ЄКТИ́ВНІСТЬ. Він боявся, що в серці баби Федори народиться підсвідоме упередження проти дівчини-приймачки (О. Донченко); Її нервувала Сергійова похмурість, його надто велика до неї підозрілість і, як їй здавалось, упередженість (Г. Епік); Тенденційність критики; — Нам, товариші, теж нецікаво проявляти до деякої міри необ'єктивність, через віщо ми й скликали педраду (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упередження — упере́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. упередження — УПЕРЕ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Хибна думка, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, без ознайомлення, та пов'язане з нею відповідне ставлення. Словник української мови у 20 томах
  3. упередження — Упередження — це розумовання нерозумних. Упередження мають нерозумні люди. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. упередження — -я, с. 1》 Хибна думка, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, без ознайомлення, та пов'язане з нею відповідне ставлення. 2》 Негативна, несправедлива думка, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, та пов'язане з нею відповідне ставлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. упередження — Упере́дження, -ння; -ре́дження, -ре́джень і -ре́дженнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. упередження — УПЕРЕ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Хибна думка, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, без ознайомлення, та пов’язане з нею відповідне ставлення. Словник української мови в 11 томах