1. Словник української мови у 20 томах

упередження

УПЕРЕ́ДЖЕННЯ, я, с.

1. Хибна думка, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, без ознайомлення, та пов'язане з нею відповідне ставлення.

Частенько зустрічається у початківців упередження, ніби для того, щоб друкуватися в газетах чи журналах або добитися видання окремої книжки, треба мати якусь “протекцію” (М. Рильський);

Прийшла знайома, розповіла, що йде на роботу в новий колектив і дуже хоче сподобатися або принаймні не викликати упередження (із журн.).

2. Негативна, несправедлива думка, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, та пов'язане з нею відповідне ставлення.

[Мордовець:] Ні, я бачу, ти до мене з упередженням підходиш, і смілий, благородний вчинок мій – тобі байдужий і чужий... (П. Тичина);

Він боявся, що в серці баби Федори народиться підсвідоме упередження проти дівчини-приймачки (О. Донченко);

До фантастики деякі видавці та “солідні” письменники ставляться з упередженням, що й привело певною мірою до девальвації цього жанру на Україні (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упередження — упере́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. упередження — Упередження — це розумовання нерозумних. Упередження мають нерозумні люди. Приповідки або українсько-народня філософія
  3. упередження — -я, с. 1》 Хибна думка, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, без ознайомлення, та пов'язане з нею відповідне ставлення. 2》 Негативна, несправедлива думка, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, та пов'язане з нею відповідне ставлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. упередження — УПЕРЕ́ДЖЕННЯ (хибна думка про кого-, що-небудь без попереднього ознайомлення і відповідне ставлення), УПЕРЕ́ДЖЕНІСТЬ, ТЕНДЕНЦІ́ЙНІСТЬ, НЕОБ'ЄКТИ́ВНІСТЬ. Він боявся, що в серці баби Федори народиться підсвідоме упередження проти дівчини-приймачки (О. Словник синонімів української мови
  5. упередження — Упере́дження, -ння; -ре́дження, -ре́джень і -ре́дженнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. упередження — УПЕРЕ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Хибна думка, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, без ознайомлення, та пов’язане з нею відповідне ставлення. Словник української мови в 11 томах