їдиш

ї́диш

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. їдиш — Ї́ДИШ, рідше І́ДИШ, у, ч. Мова єврейського населення Східної та Центральної Європи, а також США, сформована на основі верхньонімецьких діалектів. Словник української мови у 20 томах
  2. їдиш — Одна з германських мов, побутова та літературна мова євреїв-ашкеназі; склалась у X-XIV ст. на базі одного з верхньонім. діалектів із залученням питомо євр. та слов'янських елементів; до II Світової війни її використовували гол. чином у Сх. Європі та Пн. Універсальний словник-енциклопедія