їдиш

Одна з германських мов, побутова та літературна мова євреїв-ашкеназі; склалась у X-XIV ст. на базі одного з верхньонім. діалектів із залученням питомо євр. та слов'янських елементів; до II Світової війни її використовували гол. чином у Сх. Європі та Пн. Америці, число носіїв поступово зменшується; писемність традиційна, гебрайська.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. їдиш — Ї́ДИШ, рідше І́ДИШ, у, ч. Мова єврейського населення Східної та Центральної Європи, а також США, сформована на основі верхньонімецьких діалектів. Словник української мови у 20 томах
  2. їдиш — ї́диш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови