антимоній

розво́дити антимо́нії (антимо́нію), несхв. Займатися пустою балаканиною, непотрібним пишномовством. Виступи робітників були короткими. Аматорам поговорити просто не давали розводити антимоній (Ю. Шовкопляс); — Не думати, а діяти треба, товаришу сержант! Діяти відповідно до вимог статутів, не розводити антимонію (М. Ю. Тарновський); — Батьку! Та що ми з ним антимонію розводимо? — колихнувся натовп (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. антимоній — антимо́ній іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. антимоній — -ю, ч. Те саме, що антимон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. антимоній — АНТИМО́НІЙ, ю, ч., хім. Те саме, що сурма́ 1. По кількох скоках вона спинилась на доріжці, піднісши мов з металу виковану струнку ніжку, й дивилась з німим запитом очима, неначе підмальованими антимонієм... (Н. Королева). Словник української мови у 20 томах