1. Фразеологічний словник української мови

багнет

схре́щуються / схрести́лися списи́ (мечі́, багне́ти і т. ін.). 1. Хто-небудь вступає в гостру суперечку, полеміку з кимось. Критичні списи не раз схрещувалися над сторінками повістей Ігоря Муратова (З журналу); Це була б така собі невимушена розмова простого майстра з главою міста, але водночас схрестилися б мечі двох політичних супротивників (П. Загребельний). 2. Хто-неюудь ступає в бій, боротьбу з кимсь. Російські багнети схрещувалися з яничарськими ятаганами (С. Добровольський).

як (мов, ні́би і т. ін.) арши́н (па́лицю, багне́та) проковтну́в. 1. Неприродно прямо, дуже виструнчено. Олексій ішов, випроставшись так, як Юрко, мов проковтнув палицю (П. Куліш); Волосся було старанно зачесане. Обличчя начебто застигло. А тримався він так, ніби аршин проковтнув (Ю. Шовкопляс). 2. Дуже виструнчений, стрункий. В попереку був прямий, як багнета проковтнув (Є. Гуцало).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. багнет — багне́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. багнет — сов. штик. Словник синонімів Караванського
  3. багнет — [багнет] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  4. багнет — -а, ч. 1》 Колюча зброя, яку звичайно насаджують на кінець дула рушниці; штик. Іти на багнети — іти в атаку з багнетами. 2》 перен. Один боєць-піхотинець (у разі вказування на кількість бійців). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. багнет — БАГНЕ́Т, а, ч. 1. Колюча зброя, яку звичайно насаджують на кінець дула рушниці; штик. Жандарм, що досі зі своїм карабіном і настромленим багнетом ішов за мною крок у крок, підійшов так, що порівнявся зо мною (І. Словник української мови у 20 томах
  6. багнет — Різновид кинджала, який кріпиться до цівки рушниці або автомата; використовувався для рукопашного бою з ХVIII ст. Універсальний словник-енциклопедія
  7. багнет — БАГНЕ́Т, ШТИК рідше. Чумаченко багнетом розрізав халяву (Григорій Тютюнник); Під вікнами і в дверях камери, поблискуючи штиками, виринули сірі шинелі (С. Васильченко). ПІХОТИ́НЕЦЬ, БАГНЕ́Т розм., ШТИК розм. (при вказівці на кількість). Словник синонімів української мови
  8. багнет — Багне́т, -та; -не́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. багнет — БАГНЕ́Т, а, ч. 1. Колюча зброя, яку звичайно насаджують на кінець дула рушниці; штик. Жандарм, що досі зі своїм карабіном і настромленим багнетом ішов за мною крок у крок, підійшов так, що порівнявся зо мною (Фр. Словник української мови в 11 томах