вернути

(аж) з душі́ ве́рне. 1. Дуже несмачний, нудотний. Зварила мені жінка тої локшини, солодке, нудне, з душі верне, а їм, нічого не вдієш (М. Коцюбинський). 2. Не подобається, викликає велику огиду; осоружний. Учора Христина врода вабила, а сьогодні попадине приставання з душі верне (Панас Мирний); // Неприємно або огидно. Підведу очі — аж з душі верне: обличчя посиніле, набрякле, очі бігають злякано, руки трусяться дрібно (І. Муратов); Але не напозичаєшся. Одне тобі дасть, друге тобі дасть, а третє так подивиться, що з душі верне (Є. Гуцало). 3. перев. кому. Який надзвичайно набрид. До переекзаменовки осталося всього два дні; треба придумать що-небудь інше, щоб викрутитись. А думати за ту обшарпану жовту книжку .. не хочеться,— з душі вона мені верне (С. Васильченко).

верну́ти (відверта́ти) ніс (но́са, фізіоно́мію, зневажл. ри́ло, пи́ку). 1. від кого—чого. Триматися на відстані, відвертатися від когось, чогось з певних причин. Рук не можу одмити з гною. Сяду з челяддю обідати, кожне од мене ніс верне — смердить (М. Коцюбинський). 2. від кого і без додатка. Уникати зустрічей, спілкування з ким-небудь, виявляючи зверхність, зневагу і т. ін. Вона вже й на вулиці носа верне, обминає мене десятою дорогою, наче я каторжна якась чи заразна (В. Кучер); Перш усього й тут (у пресі) треба протекцію, рекламу, а од мене тепер вернуть рило деякі навіть із моїх попередніх приятелів (М. Драгоманов); — Усякий раз, як йде Борис, Маруся відвертає ніс. Не має, певно, зовсім встиду, Раз не приховує огиду (С. Караванський); — Я їй (Парасці) не служила, я їй не годила? Так, як треба було, то й, Зінько, і сестро, а як прохворостили? — то й пику свою одвертає (Панас Мирний); // від чого. Не виявляти бажання займатися чим-небудь; цуратися чогось. — А котрі десятирічки покінчали, теж від ріллі носа вернуть, вчитися їдуть (Григорій Тютюнник).

з ро́та ве́рне. Такий несмачний, що не можна їсти. Його мучило .. життя в казармі вонючій та вонюча їжа.. Каша з рота верне (Панас Мирний).

нести́ (верну́ти, гони́ти і т. ін.) ахіне́ю, фам. Говорити нісенітниці, висловлювати нерозумне, беззмістовне і т. ін. — А все-таки про кого це він ахінею ніс? — Та розхвалював твою нову повість (Ф. Маківчук); Верне всяку ахінею, Аж шипить чорнильний гад… (Д. Білоус); А то сидить в брилі, в кереї, З товстою книжкою в руках, І всім, бач, гонить ахінею І спорить о своїх правах! (І. Котляревський).

переверну́ти (зру́шити) / верну́ти го́ри. Виконати велику, навіть неможливу роботу; зробити дуже багато. (Трохим:) Рівні і парні (воли), як соколи: чи в плузі, чи в возі — ідуть, як вода, тільки покеруй ними, то й гори перевернеш (М. Кропивницький); — Думав, білоручки тільки до писання здатні. А вони, дивись, гори перевернули (В. Речмедін); — Закваска в неї (вчительки) крута, робоча. Уся в батька.. Отаких би їм учителів, то б Кочубей з ними ще гори вернув (В. Кучер).

поверну́ти (верну́ти, привести́) до тя́ми. Змусити кого-небудь свідомо мислити, нормально сприймати дійсність. Видно, так її розморило, що ні поштовхи сина, ні лайка такелажника не могли повернути до тями (Я. Баш); // кого. Опам’ятовуватися, опритомнювати. Рип возів, притишені балачки привели його до тями (П. Панч). поверну́ти до стя́му. Міцний, твердий Гризельдин голос, незляканий, сміливий погляд очей зразу повернув його до стяму (І. Нечуй-Левицький).