1. Українська літературна мова на Буковині

вернути

Верну́ти. Повернутися, приїхати звідкись. Перебуваючі за границею на відпустці обов'язані зараз вернути до краю і вступити в свої обов'язки, скоро лиш держава розпічне яку війну (Б., 1895, 1, 4)

// порівн. пол. wrócić — повернутися, приїхати звідкись; рос. вернуть — повернути, віддати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вернути — верну́ти 1 дієслово доконаного виду рухати; перекидати; нестримно рухатися великою масою; зводити розмову до чого-небудь; складати провину на кого-небудь верну́ти 2 дієслово недоконаного і доконаного виду повернути... Орфографічний словник української мови
  2. вернути — I верну, вернеш, недок. і док. 1》 тільки недок., перех. і неперех. З силою рухати вперед; пересувати, перекидати. 2》 тільки недок., неперех. Нестримно рухатися великою масою. 3》 тільки недок., перех. і неперех., перен. Зводити розмову до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вернути — ВЕРНУ́ТИ¹, верну́, ве́рнеш, недок. і док. 1. тільки недок., що, чим. Із силою рухати вперед; пересувати, перекидати. Кинулась Орися матір відірвати [від Тимохи], а Тимоха чим запопаде, тим і верне: і горшками, і мішками (А. Словник української мови у 20 томах
  4. вернути — див. повертати Словник синонімів Вусика
  5. вернути — (аж) з душі́ ве́рне. 1. Дуже несмачний, нудотний. Зварила мені жінка тої локшини, солодке, нудне, з душі верне, а їм, нічого не вдієш (М. Коцюбинський). 2. Не подобається, викликає велику огиду; осоружний. Фразеологічний словник української мови
  6. вернути — ПЕРЕВО́ДИТИ на кого-що і без додатка (змінювати об'єкт розмови), ЗВО́ДИТИ, ЗВЕРТА́ТИ, ВЕРНУ́ТИ на когощо, до чого (спрямовувати розмову в бажаному напрямі). — Док.: перевести, звести́, зверну́ти. Словник синонімів української мови
  7. вернути — Верну́ти, верну́, ве́рнеш, ве́рне Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вернути — ВЕРНУ́ТИ¹, верну́, ве́рнеш, недок. і док. 1. тільки недок., перех. і неперех. З силою рухати вперед; пересувати, перекидати. Кинулась Орися матір відірвати, а Тимоха чим запопаде, тим і верне: і горшками, і мішками (Свидн. Словник української мови в 11 томах
  9. вернути — Вернути, -ся см. вертати, -ся. Словник української мови Грінченка