1. Фразеологічний словник української мови

виймати

вийма́ти / ви́йняти ду́шу (се́рце). 1. з кого, у кого і без додатка. Зворушувати, розчулювати кого-небудь. Вирізав фото, повісив над ліжком і щовечора, лягаючи спати, замалим не молився на нього. Красуня усміхалася — серце виймала! (А. Дімаров); Тільки б я не так заспівав, як співають наші співаки. Я б душу вийняв із слухачів своїм співом (Остап Вишня); (Мар’яна:) Ох, люблю я твої очі! Вийняли вони у мене моє серце (С. Васильченко). вийма́ти се́рденько. (Мавка:) Як солодко грає, Як глибоко крає, розтинає білі груди, серденько виймає! (Леся Українка). 2. кому, з кого. Жорстоко, бездушно знущатися з кого-небудь або убивати когось. Не раз його (Стадницького) шабля і спис, добиваючись шляхетства, виймали душу зі своїх братів: у злобному тілі владолюбця легко прищепилися жорстокість вельмож і королів (М. Стельмах). 3. Завдавати кому-небудь страждань, клопоту і т. ін.; мучити. А в Антона була ще більша криза — боржники виймали душу (С. Чорнобривець). 4. тільки вийма́ти / ви́йняти ду́шу для кого. Робити для когось все, навіть неможливе. — Я не милостині просити прийшла. Я душу для тебе вийняла, а ти!.. (Григорій Тютюнник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виймати — (брати щось із середини чого-небудь) добувати, витягати, витягувати, (рвучко) вихоплювати, вихвачувати. Словник синонімів Полюги
  2. виймати — вийма́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. виймати — -аю, -аєш, недок., вийняти, -йму, -ймеш, док., перех. Діставати, витягати що-небудь звідкись. || Витягати звідки-небудь руку, палець. || Вибирати, викопувати (ґрунт, корисні копалини). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виймати — ВИЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЙНЯТИ, йму, ймеш, док., що. Діставати, витягати що-небудь звідкись. Іде в покої... Ключ виймає, Прийшов і двері одмикає (Т. Шевченко); [Горпина:] Чого стовбичиш? В хату йди. Хліб вже досі виймати час (В. Словник української мови у 20 томах
  5. виймати — див. колоти Словник синонімів Вусика
  6. виймати — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм. Словник синонімів української мови
  7. виймати — Вийма́ти, -ма́ю, -ма́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. виймати — ВИЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЙНЯТИ, йму, ймеш, док., перех. Діставати, витягати що-небудь звідкись. Іде в покої… Ключ виймає, Прийшов і двері одмикає (Шевч., II, 1953, 16); [Горпина:] Чого стовбичиш? В хату йди. Словник української мови в 11 томах