вилазити

(аж (і)) о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко). 2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш (на поле), то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він (солдат) оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький). 3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив (директор) публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

(аж) о́чі з ло́ба (з голови́) вила́зять (лі́зуть) кому, у кого і без додатка, фам. 1. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь, надривається і т. ін.; дуже важко комусь. — Цей як візьме (заміж), то на весь вік, до іншої не перекинеться. В машині їздитимеш на базар і з базару, клунків не тягатимеш, що аж очі з лоба вилазять!.. (О. Гончар); Тягар на його (Івана) хребті був страшенний. Очі вилазили йому з голови, кров у пульсах товклася так сильно, що, бачилось, ось-ось потріскають жили (І. Франко); (Бабич:) Ґарував чоловік, весь вік робив, аж очі з голови лізли, мучився, терпів (І. Франко). 2. Комусь стає погано, неприємно і т. ін. від чогось. Від свіжого хріну аж очі з лоба лізли (З усн. мови). аж о́чі вила́зять. Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Н. Кобринська). о́чі з ло́ба ро́гом ви́лізуть. — Міцненька (горілка)? — Така міцна, що, думав, очі з лоба рогом вилізуть. — І я кажу — добра (Д. Мордовець).

вила́зити (виліза́ти) / ви́лізти з дра́нтя. Почати гарно одягатися. І потроху-потроху коваленківська молодь стала вилазити з дрантя: дівки ясніли на свята такими хустками барвистими, що очі вбирали, а парубота одягала нові картузи і взувала хромові чоботи (А. Дімаров).

вила́зити (виліза́ти) / ви́лізти зі своє́ї (вла́сної) шкаралу́пи. Цікавитися тим, що виходить за межі особистих інтересів. Вадим бачив, як люди починають вилізати з власної шкаралупи (О. Бойченко); — Університетські роки змусили мене вилізти з тісної своєї шкаралупи сільського школяра. Повіяло іншим життям, іншим духом (З журналу).

вила́зити / ви́лізти наве́рх. Несподівано або непередбачено виявлятися, ставати очевидним, нагадувати про себе (про щось небажане або приховуване). Що б він тепер дав, коли можна було її (правду) викинути з пам’яті, забути... Так ні!.. Таке не забувається!.. Воно .. вилазить наверх, наче яке страховище, лякає тебе (Панас Мирний); Я навіть мало помічала ту силу підкупу, .. брехні та мошенства (шахрайства), що теж вилізло наверх перед виборами (Леся Українка).

ви́лізти (ви́йти) / вила́зити (виліза́ти, вихо́дити) бо́ком кому і без додатка. Погано кінчитися, мати погані наслідки для кого-небудь. Ну, й поділився я своєю прикрістю з колегами-водіями на робітничих зборах. Що й вилізло мені боком: Коровін звільнив мене з роботи (З журналу); — А про те ваше хазяйнування я знаю. Знаю... Воно тобі ще боком вилізе (О. Копиленко); А ти згадай криваве дишло, Яке фашистам боком вийшло! Яке хребет їм перебило (В. Іванович); Ті витівки (бувало... ненароком...) Вилазили, скажу брутально, боком (М. Рильський); Вся наша фальш, вся тупість, .. увесь наш псевдодемократизм, перемішаний з сатрапством,— все вилізає боком і котить на нас (О. Довженко); // Не піти на користь, не приносити користі. Не микайся, Грицю, на дурницю, бо дурниця боком вилізе! (Укр.. присл..); Чуже добро боком вилізе (Укр. поети-романтики..); // Не проходити даремно, бути причиною покарання за щось. (Домаха:) Звичайне, ви на гроші пожаднились (поласились), отож і підлестились укупі з своєю дочкою! Та скажіть ви своїй прекрасній панночці, що їй ті гроші й худоба боком вилізуть! (Олена Пчілка); Це їм (панам) так не минеться, чужа кривда вилізе боком (М. Коцюбинський). лі́зти (полі́зти) бо́ком. Недаром тобі людська праця боком лізе (Укр.. присл..); А Біда й відповідає: — Получилась єрунда (дурниця), Що схопила ненароком, Те мені полізло боком (С. Воскрекасенко).

із шку́ри лі́зти (рідше вила́зити). 1. Докладати великих, надмірних зусиль для досягнення чого-небудь; дуже важко працювати, дуже старатися і т. ін. Сокіл не любив відставати. Побачивши поперед себе коня, із шкури ліз, аби порівнятися, випередити, іти тільки першим (Д. Міщенко); Він справді зі шкури ліз та старався…. І до сходу сонця приправив таки своїх пасажирів до табору (І. Головченко і О. Мусієнко); Він уже свого доскочив. Чого ж йому з шкури вилазити (Панас Мирний); Той із шкури лізе, та голодний сидить, а той і пальцем не кивне, та кабаком діло живе (А. Тесленко); — Чи не уявляєте ви мене одним з тих йолопів, що .. з головою навантажуються працею, лізуть із шкури, щоб висунутись, заробити грошей, одне слово — досягти становища й заможності, як тепер кажуть? (В. Підмогильний). лі́зти із шкі́ри. — Батьки, будучи самі малописьменними, з шкіри лізли, щоб дати нам, дітям, якесь ремесло в руки… Шматок хліба… (П. Інгульський). вила́зити з шкі́ри. Всі рвуться, вилазять з шкіри, аби скінчити роботу до 1-го (М. Коцюбинський). 2. Запопадливо вислужуватися перед ким-небудь, догоджати комусь. Посилав своїх лакуз, і ті з шкури вилазили, щоб виправдати і возвеличити образ свого брістольського господаря (М. Стельмах). лі́зти з шкі́ри. І хай не лізуть братовбивці з шкіри — ..Не вийде з ката й холуя поет! (Д. Павличко).

о́чі вила́зять у кого, кому, від чого. Комусь неприємно, незручно, совісно і т. ін. Давно вже в мене очі вилазять од того сорому за шляхетне панство (С. Васильченко).

сіда́ти (вила́зити) / сі́сти (ви́лізти) на го́лову кому і без додатка. Цілком підкоряти кого-небудь собі, своїй волі. (Михайло:) Чи шкода, чи не шкода, а зайняли на своїм чужу скотину, нехай платить штрап (штраф), коли не глядить, бо тільки попусти їм, то й на голову вилізуть! (І. Карпенко-Карий); — Чекайте, — казав він сам до себе, і лють його швидко, мов буревій, минала. — Тепер я з вами поговорю інакше. Їм тільки попусти — на голову вилізуть. Чортове хам’я! (У. Самчук).