1. Словник української мови Грінченка

вилазити

Ви́лазити, -жу, -зиш

гл. Излазить. Скрізь вилазили. О. 1861. XI. 29.

---------------

Вилазити, -жу, -зиш

сов. в. вилізти, -зу, -зеш, гл.

1) Вылазить, вылѣзать, вылѣзть. Вилазить гадюка. Рудч. Ск. І. 146. Кривда людськая боком вилазить. Ном. № 2294. Кричить, аж з шкури вилазить. Ном. № 3459. Не так скоро лихо вилке, як улізе. Ном. № 1959.

2) Взлѣзать, взлѣзть. Кричи, хоч на гору вилізь. Ном. Виліз дружба на липу. О. 1862. IV. 19.

3) не вилазити з чого. Быть постоянно въ чемъ. З роботи ніколи не вилазить. Другі в плахтах та запаскам..., а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила. Мир. ХРВ. 25.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилазити — (лізти нагору) залазити, п'ястися, пнутися, (по чомусь стрімкому) дертися, розм. викарабкуватися. Словник синонімів Полюги
  2. вилазити — ви́лазити дієслово доконаного виду розм. вила́зити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. вилазити — I в`илазити-ажу, -азиш, док., розм. 1》 Лазячи, побувати скрізь, у багатьох місцях. 2》 Багато ходити, побувати скрізь, у багатьох місцях. II вил`азити-ажу, -азиш і вилізати, -аю, -аєш, недок., вилізти, -зу, -зеш, док. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вилазити — ВИ́ЛАЗИТИ, ажу, азиш, док., розм. 1. Лазячи, побувати скрізь, у багатьох місцях. – Не призвичаїш [сина] ні до якої роботи. Базікати – так ого-го! .. Або витріщитись на жука якого та за ним по всьому полю цілий день навколюшки вилазити (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. вилазити — I вилізти (на гору), видиратися, видряпуватися, висмикуватися, витеребитися, вихвачуватися, вихоплюватися, здиратися, здійматися, підніматися, стеребитися, сходити II див. лізти; підніматися; повзти Словник синонімів Вусика
  6. вилазити — (аж (і)) о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. Фразеологічний словник української мови
  7. вилазити — ВИБИРА́ТИСЯ (з труднощами, переборюючи перешкоди, виходити чи виїжджати з тісного, небезпечного або незручного місця), ВИБИВА́ТИСЯ, ВИДОБУВА́ТИСЯ, ВИЛА́ЗИТИ, ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИЛІЗА́ТИ, ДІСТАВА́ТИСЯ рідше; ВИРИВА́ТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови
  8. вилазити — ВИ́ЛАЗИТИ, ажу, азиш, док., розм. 1. Лазячи, побувати скрізь, у багатьох місцях. — Не призвичаїш [сина] ні до якої роботи. Базікати — так ого-го!..Або витріщитись на жука якого та за ним по всьому полю цілий день навколюшки вилазити (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах