вириватися

ви́йти (ви́битися, ви́рватися і т. ін.) / вихо́дити (вибива́тися, вирива́тися і т. ін.) в лю́ди. Домогтися певного становища в суспільстві. Що буде, те й буде. Будеш знов чумакувати, Поки вийдем в люди (Т. Шевченко); — Коло мене ти можеш у люди вийти, а без мене залишишся таким гольтіпакою, як тепер (Б. Лепкий); — Буває, що виб’ється людина в люди, то де її людськість дінеться (Переклад М. Лукаша); Він гордився, що всього добивається сам.. Він знав: вирветься в люди, дійде до мети (Є. Куртяк); Час вибиватися в люди (З газети); От і ти справлялась, вчилась та потрошку Вибиралась в люди на пряму дорожку (доріжку) (Я. Щоголів). ви́скочити в лю́ди, зневажл. Писарям та головам заздро було, як-таки москальчук, ще недавній голодранець, волоцюга, ледащо, посівши за жінкою багатство, вискочив у люди, між пани, куди вони перлися з самого малку (Панас Мирний). повибива́тися в лю́ди (про багатьох). Народила (баба) десятеро дітей: двоє перших ще маленькими переставились, а решта повиростали і в люди повибивались (Є. Гуцало).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

вириватися — вирива́тися 1 дієслово недоконаного виду відокремлюватися вирива́тися 2 дієслово недоконаного виду відкопуватися Орфографічний словник української мови
вириватися — I -аюся, -аєшся, недок., вирватися, -вуся, -вешся, док. 1》 Відокремлюватися, відділятися від чого-небудь. || Випадати, вислизати з чого-небудь, звідкись. 2》 Із силою звільнятися (від кого-, чого-небудь). Великий тлумачний словник сучасної мови
вириватися — Видиратися, видертися, повидиратися, вимикатися, вимкнутися, повимикатися, висмикуватися, висмикнутися, повисмикуватися, вихоплюватися, вихопитися, повихоплюватися Словник чужослів Павло Штепа
вириватися — ВИРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́РВАТИСЯ, вуся, вешся, док. 1. Відокремлюватися, відділятися від чого-небудь. Двері тріщали, але кільця не виривалися (Б. Словник української мови у 20 томах
вириватися — ВИБИРА́ТИСЯ (з труднощами, переборюючи перешкоди, виходити чи виїжджати з тісного, небезпечного або незручного місця), ВИБИВА́ТИСЯ, ВИДОБУВА́ТИСЯ, ВИЛА́ЗИТИ, ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИЛІЗА́ТИ, ДІСТАВА́ТИСЯ рідше; ВИРИВА́ТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови
вириватися — ВИРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́РВАТИСЯ, вуся, вешся, док. 1. Відокремлюватися, відділятися від чого-небудь; // Випадати, вислизати з чого-небудь, звідкись. Як вирветься сокира з рук — Пішла по лісу косовиця (Шевч., II, 1953, 59). Словник української мови в 11 томах