1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вириватися

вирива́тися

I -аюся, -аєшся, недок., вирватися, -вуся, -вешся, док.

1》 Відокремлюватися, відділятися від чого-небудь.

|| Випадати, вислизати з чого-небудь, звідкись.

2》 Із силою звільнятися (від кого-, чого-небудь).

|| Переборюючи перешкоди, труднощі, вибиратися звідки-небудь, кудись.

|| У швидкому русі віддалятися від інших.

3》 З труднощами знаходити можливість, час, щоб відлучитися куди-небудь.

4》 Рвучко прориватися, виходити назовні, раптово з'являтися де-небудь.

|| Роздаватися, звучати, так чи інакше проявлятися.

|| Несподівано, поспішно говорити що-небудь, запитувати, твердити.

|| безос.

5》 тільки недок. Пас. до виривати I.

II -ається, недок., виритися, -иється, док.

1》 Риючи, відкопуватися, звільнятися з-під землі, піску і т. ін.

2》 тільки недок. Пас. до виривати II.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вириватися — вирива́тися 1 дієслово недоконаного виду відокремлюватися вирива́тися 2 дієслово недоконаного виду відкопуватися Орфографічний словник української мови
  2. вириватися — Видиратися, видертися, повидиратися, вимикатися, вимкнутися, повимикатися, висмикуватися, висмикнутися, повисмикуватися, вихоплюватися, вихопитися, повихоплюватися Словник чужослів Павло Штепа
  3. вириватися — ВИРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́РВАТИСЯ, вуся, вешся, док. 1. Відокремлюватися, відділятися від чого-небудь. Двері тріщали, але кільця не виривалися (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. вириватися — ви́йти (ви́битися, ви́рватися і т. ін.) / вихо́дити (вибива́тися, вирива́тися і т. ін.) в лю́ди. Домогтися певного становища в суспільстві. Що буде, те й буде. Будеш знов чумакувати, Поки вийдем в люди (Т. Фразеологічний словник української мови
  5. вириватися — ВИБИРА́ТИСЯ (з труднощами, переборюючи перешкоди, виходити чи виїжджати з тісного, небезпечного або незручного місця), ВИБИВА́ТИСЯ, ВИДОБУВА́ТИСЯ, ВИЛА́ЗИТИ, ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИЛІЗА́ТИ, ДІСТАВА́ТИСЯ рідше; ВИРИВА́ТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови
  6. вириватися — ВИРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́РВАТИСЯ, вуся, вешся, док. 1. Відокремлюватися, відділятися від чого-небудь; // Випадати, вислизати з чого-небудь, звідкись. Як вирветься сокира з рук — Пішла по лісу косовиця (Шевч., II, 1953, 59). Словник української мови в 11 томах