1. Фразеологічний словник української мови

відбігати

ви́ходити (відходи́ти, відбі́гати) но́ги. Втомитися від довготривалого ходіння. — Ідіть до ворожки, вона вам порадить.— Я вже ноги свої виходила. Нічого не допомагає (Ірина Вільде); — От, той козак Савлук ходив, ходив — і набрів оце й низькоділ, де тепер село; та чи він уподобав, чи то вже ноги одходив, оселився тут (Марко Вовчок); (Мусій:) За чотири місяці зовсім одбігав ноги (М. Кропивницький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відбігати — відбі́гати дієслово доконаного виду відбіга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відбігати — I відб`ігатиодбігати, -аю, -аєш, док. Закінчити бігати, бути вже не в змозі бігати. II відбіг`атиодбігати, -аю, -аєш, недок., відбігти, одбігти, -іжу, -іжиш; мин. ч. відбіг, -ла, -ло; док. 1》 неперех. Бігом віддалятися від кого-, чого-небудь. 2》 неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відбігати — ВІДБІ́ГАТИ, аю, аєш, док. Закінчити бігати, бути вже не в змозі бігати. Я вже своє відбігав (Сл. Гр.); Дідусь усе життя своє одбігав по наймах (з мемуарної літ.). ВІДБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДБІ́ГТИ, іжу́, іжи́ш; мин. ч. відбі́г, ла, ло; док. Словник української мови у 20 томах
  4. відбігати — див. бігати; бігти Словник синонімів Вусика
  5. відбігати — ВІДДАЛЯ́ТИСЯ (переміщатися на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ДАЛЕНІ́ТИ, ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́ТИ (їдучи); ВІДБІГА́ТИ (бігом); ВІДЛІТА́ТИ (летячи); ВІДПЛИВА́ТИ (пливучи); ВІДПЛИ́ГУВАТИ... Словник синонімів української мови
  6. відбігати — ВІДБІ́ГАТИ, аю, аєш, док. Закінчити бігати, бути вже не в змозі бігати. Я вже своє відбігав (Сл. Гр.). ◊ Відбі́гати но́ги — перевтомити ноги біганням. [Мусій:] За чотири місяці зовсім одбігав ноги (Кроп., II, 1958, 88). ВІДБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. Словник української мови в 11 томах
  7. відбігати — Відбігати, -гаю, -єш гл. 1) Отбѣгать. Я вже своє відбігав, — біжи но ще ти: то чи не відбігаєш ніг. 2) О коровѣ: окончить случку. --------------- Відбігати, -гаю, -єш сов. в. відбігти, -біжу, -жиш, гл. 1) Отбѣгать, отбѣжать. 2) — що. Терять, потерять. Словник української мови Грінченка