відбігати
I відб`ігатиодбігати, -аю, -аєш, док.
Закінчити бігати, бути вже не в змозі бігати.
II відбіг`атиодбігати, -аю, -аєш, недок., відбігти, одбігти, -іжу, -іжиш; мин. ч. відбіг, -ла, -ло; док.
1》 неперех. Бігом віддалятися від кого-, чого-небудь.
2》 неперех., перен. Швидко віддалятися, відкочуватися.
3》 неперех., перен. Тягнутися, простягатися вбік від чого-небудь головного (про шлях, річку тощо).
4》 неперех., перен., рідко. Відходити, ухилятися від теми розмови.
5》 перех., перев. кого, заст. Залишати, покидати кого-, що-небудь.
6》 тільки док., неперех., від чого і заст. чого, перен. Припинити заняття чимось.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відбігати — відбі́гати дієслово доконаного виду відбіга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відбігати — ВІДБІ́ГАТИ, аю, аєш, док. Закінчити бігати, бути вже не в змозі бігати. Я вже своє відбігав (Сл. Гр.); Дідусь усе життя своє одбігав по наймах (з мемуарної літ.). ВІДБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДБІ́ГТИ, іжу́, іжи́ш; мин. ч. відбі́г, ла, ло; док. Словник української мови у 20 томах
- відбігати — див. бігати; бігти Словник синонімів Вусика
- відбігати — ви́ходити (відходи́ти, відбі́гати) но́ги. Втомитися від довготривалого ходіння. — Ідіть до ворожки, вона вам порадить.— Я вже ноги свої виходила. Фразеологічний словник української мови
- відбігати — ВІДДАЛЯ́ТИСЯ (переміщатися на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ДАЛЕНІ́ТИ, ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́ТИ (їдучи); ВІДБІГА́ТИ (бігом); ВІДЛІТА́ТИ (летячи); ВІДПЛИВА́ТИ (пливучи); ВІДПЛИ́ГУВАТИ... Словник синонімів української мови
- відбігати — ВІДБІ́ГАТИ, аю, аєш, док. Закінчити бігати, бути вже не в змозі бігати. Я вже своє відбігав (Сл. Гр.). ◊ Відбі́гати но́ги — перевтомити ноги біганням. [Мусій:] За чотири місяці зовсім одбігав ноги (Кроп., II, 1958, 88). ВІДБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. Словник української мови в 11 томах
- відбігати — Відбігати, -гаю, -єш гл. 1) Отбѣгать. Я вже своє відбігав, — біжи но ще ти: то чи не відбігаєш ніг. 2) О коровѣ: окончить случку. --------------- Відбігати, -гаю, -єш сов. в. відбігти, -біжу, -жиш, гл. 1) Отбѣгать, отбѣжать. 2) — що. Терять, потерять. Словник української мови Грінченка