1. Фразеологічний словник української мови

візок

підвезти́ візка́ кому. Нишком зробити прикрість, неприємність кому-небудь. Вчителька вона хороша, лагідна.., а я їй підвіз такого візка (Л. Смілянський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. візок — візо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. візок — [в'ізок] -зка, м. (на) -зку, мн. -зки, -зк'іў Орфоепічний словник української мови
  3. візок — -зка, ч. 1》 Зменш. до віз I. 2》 заст. Екіпаж на ресорах із дверцятами та вікнами, іноді – з відкидним верхом. 3》 Невелика коляска, в якій возять маленьких дітей. 4》 спец. Механічний пристрій для перевезення вантажів і людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. візок — ВІЗО́К, зка́, ч. 1. Зменш. до віз 1. І все кобилок поганяє, Що оглобельна аж брикає. Помчали, аж візок скрипить (І. Котляревський); Мимо вузенькою дорогою рипить .. благенький візок з горою снопів (С. Васильченко). 2. заст. Словник української мови у 20 томах
  5. візок — ВІЗО́К (пристрій на колесах для ручного перевезення вантажів), ТА́ЧКА, ТЕЛІ́ЖКА. Десятки тачок, візків, навантажених лантухами з піском, рухались по валу (О. Бойченко); Микола, крекчучи та надсаджуючись, попхає на тачці мої речі (М. Коцюбинський). I. Словник синонімів української мови
  6. візок — Візо́к, візка́, на візку́; візки́, -зкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. візок — ВІЗО́К, зка́, ч. 1. Зменш. до віз¹. І все кобилок поганяє, Що оглобельна аж брикає. Помчали, аж візок скрипить (Котл., І, 1952, 80); Мимо вузенькою дорогою рипить.. благенький візок з горою снопів (Вас., II, 1959, 160). 2. заст. Словник української мови в 11 томах