візок

ВІЗО́К, зка́, ч.

1. Зменш. до віз¹.

І все кобилок поганяє, Що оглобельна аж брикає. Помчали, аж візок скрипить (Котл., І, 1952, 80);

Мимо вузенькою дорогою рипить.. благенький візок з горою снопів (Вас., II, 1959, 160).

2. заст. Екіпаж на ресорах із дверцятами та вікнами, іноді — з відкидним верхом.

Потому купить дві пари баских коней та візок із шибками (Коцюб., І, 1955, 101);

Пара найкращих панських гнідих з гуркотом підкотила до ганку легкий ресорний візок (Мур., Бук. повість, 1959, 143).

3. Невелика коляска, в якій возять маленьких дітей.

Художник.. прикотив звідкись свій дитячий візок з різним скарбом: сувої полотна, фарби, папір… (Гончар, I, 1954, 209).

4. спец. Механічний пристрій для перевезення вантажів і людей.

Перевірено в роботі установку для електрифікації пересування візків підвісних доріг (Наука.., 6, 1956, 22);

Для перевезення жатки до кожного комбайна додається транспортний візок (Зерн. комбайни, 1957, 81);

// Пристрій на чотирьох або двох колесах для ручного перевезення невеликих вантажів.

Десятки тачок, візків, навантажених каменем і лантухами з піском, рухались по валу (Бойч., Молодість, 1949, 134);

При роботі в саду бочку з обприскувачем переносять або перевозять на візку (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 66).

5. Назва гри в карти.

В хлюста, в пари, в візка іграли І дамки по столу совали (Котл., І, 1952, 77).

◊ Підвезти́ візка́ кому — нишком зробити комусь прикрість.

[Явдоха:] Це я знаю, хто підвіз візка! Це той цвілий попенко… (Мирний, V, 1955, 176);

Вчителька вона хороша, лагідна.., а я їй підвіз такого візка (Сміл., Сашко, 1957, 10).