1. Словник української мови в 11 томах

візочок

ВІЗО́ЧОК, чка, ч. Зменш. до візо́к 1, 3.

Готова дуга й удила, не достає тільки візочка та кобили (Номис, 1864, № 14307);

[Панас:] Дитина сидить у візочку, а він на моріжку (Вас., III, 1960, 257).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. візочок — візо́чок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. візочок — -чка, ч. Зменш. до візок 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. візочок — ВІЗО́ЧОК, чка, ч. Зменш. до візо́к 1, 3. Готова дуга й удила, не достає тільки візочка та кобили (Номис); Показався малий легкий візочок, тягнений двома палкими кіньми (О. Кобилянська); [Панас:] Дитина сидить у візочку, а він на моріжку (С. Словник української мови у 20 томах
  4. візочок — Візок, -зка, візочок, -чка м. ум. отъ віз. Словник української мови Грінченка