візочок
ВІЗО́ЧОК, чка, ч.
Зменш. до візо́к 1, 3.
Готова дуга й удила, не достає тільки візочка та кобили (Номис);
Показався малий легкий візочок, тягнений двома палкими кіньми (О. Кобилянська);
[Панас:] Дитина сидить у візочку, а він на моріжку (С. Васильченко);
Скрізь і всюди можна було бачити, як ці відступаючі вермахтівці тягли свою муніцію на візочках, вручну. В очах їхніх був жах або відчай, або порожнеча душевної прострації (І. Багряний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- візочок — візо́чок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- візочок — -чка, ч. Зменш. до візок 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- візочок — ВІЗО́ЧОК, чка, ч. Зменш. до візо́к 1, 3. Готова дуга й удила, не достає тільки візочка та кобили (Номис, 1864, № 14307); [Панас:] Дитина сидить у візочку, а він на моріжку (Вас., III, 1960, 257). Словник української мови в 11 томах
- візочок — Візок, -зка, візочок, -чка м. ум. отъ віз. Словник української мови Грінченка