1. Фразеологічний словник української мови

вірний

виво́дити / ви́вести на ві́рний шлях (на путь пра́ведну) кого. Допомагати кому-небудь виробити правильну лінію поведінки, правильно поводити себе. — Великий бідак батько. Коли б у світі була така сила, аби вивела його на вірний шлях..,— стиха мовила Лукія (С. Чорнобривець); — Я по щирості кажу: спасибі. Спасибі тим, хто вивів мене на путь праведну (О. Гончар).

ві́рне (пе́вне) о́ко (в ло́бі) у кого. Хто-небудь добре орієнтується на місцевості, вміє правильно оцінювати, визначати щось. — У мене в лобі око вірне. Я будь-яку ділянку прикину вздовж та поперек на око і скажу, скільки якої породи буде в ній (М. Стельмах); Око в нього було певне, серце міцне. Долав він шляхи невтомно (Л. Первомайський).

ві́рний собі́. Який завжди дотримується власних принципів, поглядів, переконань, звичок тощо, не відступає від них. Антін пішов у долину. Він був вірний собі. На Катеринину пораду — вдатися до багатіїв — тільки промовчав, а в голові в нього була інша думка: піти до заможніх господарів (С. Чорнобривець); Вбивство парламентарів було провокаційним викликом. Армія вандалів, загнана у безвихідь, залишалась і тут вірною собі (О. Гончар).

попа́стися (попа́сти, пійма́тися і т. ін.) / попада́тися (попада́ти, потрапля́ти і т. ін.) в ру́ки (до рук) кому, чиї (чиїх), до кого. 1. Бути схопленим, спійманим кимсь, позбавленим волі і т. ін. Татари саме посідали в лісі полуднувати, далеко спереду поставили варту. От той парубок і попався їм у руки (Легенди..); — А чи він би тебе пожалів, коли б ти йому тоді в руки попався? (О. Гончар); Він більш за все потерпає, аби не попасти в руки своїх колишніх поплічників (І. Головченко і О. Мусієнко); За кожного спійманого прибережні козаки діставали плату. Сотки (сотні), тисячі нещасних (втікачів) попадалися до рук козакам (М. Коцюбинський). 2. Опинитися в чиємусь розпорядженні, в залежності від когось. Стефко бачив, як брати попалися в руки господаря (І. Франко); (Анна:) Я знаю! ви надіялись на те, .. що ганьбою підбита, я з одчаю до рук вам попаду, як легка здобич? (Леся Українка). 3. Бути в чиємусь користуванні, у когось. Наша книжка як попадеться у їх руки, то вони аж репетують та хвалять те, що найпоганше (Т. Шевченко); У Ваші руки попалися перші мої роботи (М. Коцюбинський). попа́сти у ві́рні ру́ки. Він накрив рукавом листівку, потягнув її до себе і шаснув рукою в кишеню. “Значить, у вірні руки попала листівка”, раділа Тамара (А. Хижняк).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вірний — Орний [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
  2. вірний — (який не міняє свої поглядів, почуттів) постійний, незрадливий, відданий, незмінний. Словник синонімів Полюги
  3. вірний — ві́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. вірний — 1. Який заслуговує довіри, відданий: вірний друг, вірний побратим, вірна дружина, вірна кохана, вірне серце, вірний заповітам, вірна служба, вірна смерть (неминуча). З такою вірною, розсудливою дружиною було немов безпечніше (М. Літературне слововживання
  5. вірний — Певний, надійний, незрадливий, непідкупний, випробуваний; (друг) щирий, ВІДДАНИЙ, незмінний, постійний; (висновок) правильний, точний; (- смерть) неминучий; (- заувагу) слушний. Словник синонімів Караванського
  6. вірний — ім. і вірянин, вірник Охрещений учасник богослужіння Словник церковно-обрядової термінології
  7. вірний — Вірний, правдивий, правильний, певний, слушний Прикметник вірний і прислівник вірно з якогось часу не тільки витискають з ужитку інші, більш відповідні слова, а й набирають невластивого їм значення. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  8. вірний — Поправний, нехибний, див. правильний Словник чужослів Павло Штепа
  9. вірний — -а, -е. 1》 Який заслуговує на довір'я; постійний у своїх поглядах і почуттях; відданий. || Який відзначається відданістю. || чому. Який незмінно дотримується чого-небудь, не зраджує. 2》 розм., рідко. Те саме, що правильний 1); правдивий, точний. 3》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. вірний — ВІ́РНИЙ, а, е. 1. Який заслуговує довір'я; постійний у своїх поглядах і почуттях; відданий. – Усе буде, як кажеш, – промовила вірна, віддана дружина (Марко Вовчок); З такою вірною, розсудливою людиною було немов безпечніше (М. Словник української мови у 20 томах
  11. вірний — Дуже вірний, але дуже не мірний. Дуже добрий і вірний робітник, та любйть запиватися. Коли мене любиш вірно, не кажи нікому, бо люди рознесуть, як вітер солому. Задержмо свою любов в тайні. Хто не вірить, хай собі перемірить. Приповідки або українсько-народня філософія
  12. вірний — I відданий, вірненький, вірнесенький, вірняк, незрадливий, певний, щирий Фразеологічні синоніми: вірний друг; вірний своєму слову II див. безпомилковий Словник синонімів Вусика
  13. вірний — ВІ́РНИЙ (який відзначається постійністю у своїх поглядах, почуттях, нездатний на зраду), ВІ́ДДАНИЙ, НЕЗРАДЛИ́ВИЙ, НЕЗРА́ДНИЙ рідше, НЕЗМІ́ННИЙ, ПЕ́ВНИЙ, ПОСТІ́ЙНИЙ, НЕПІДКУ́ПНИЙ, ВИ́ПРОБУВАНИЙ. З такою вірною, розсудливою людиною було немов безпечніше (М. Словник синонімів української мови
  14. вірний — Ві́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. вірний — ВІ́РНИЙ, а, е. 1. Який заслуговує довір’я; постійний у своїх поглядах і почуттях; відданий. — Усе буде, як кажеш, — промовила вірна, віддана дружина (Вовчок, І, 1955, 364); І я учитимусь як слід... Словник української мови в 11 томах
  16. вірний — Вірний, -а, -е Вѣрный, преданный. Ой вийди, вийди, дівчинонько моя вірная. Мет. 81. Ночує ніченьку з вірною дружиною. н. п. Без вірного друга великая туга. Ном. № 9021. Прошу тебе, милий, вірними словами. Мет. 47. 2) Истинный, дѣйствительный. Словник української мови Грінченка